«Успіх на максимум»: історія Єгора Дяченка
Єгор Дяченко – студент ННІ «Дніпровський металургійний інститут» Українського державного університету науки і технологій (спеціальність «Комп’ютерні науки»), якого складно не помітити. Активний, відкритий, завжди в русі – він поєднує навчання, творчість, громадську діяльність і волонтерство, залишаючись щирим і вмотивованим у всьому, за що береться.
Вибір ІТ-напряму для нього був свідомим. Ще зі школи Єгор цікавився програмуванням, працював із 3D-моделюванням, досліджував основи баз даних. Самостійно обрав університет, вступив на бюджет і з перших курсів почав активно розвиватися в обраній сфері.
Старанність і наполегливість дали результат: у цьому навчальному році Єгор став стипендіатом Президента України. Для нього це не лише відзнака, а й підтвердження правильного вибору та стимул рухатися далі.
Його активність виходить далеко за межі аудиторій. Єгор є членом студентської ради університету та інституту, учасником команди «Ліги сміху» “УДУНТ Progect”, долучається до молодіжних ініціатив. Зокрема, він брав участь у проєкті «Молодіжна платформа дій», де разом із командою працював над ідеями розвитку громад та екологічної відповідальності. Команда, у якій Єгор виконував роль менеджера, увійшла до трійки найкращих.
Наприкінці листопада 2025 року Єгора Дяченка включено до складу Офісу дітей та молоді «ДІйМО» при Міністерстві соціальної політики, сім’ї та єдності України. Це ще один крок, що підтверджує його активну громадянську позицію та довіру на державному рівні.
Важливе місце в житті Єгора займає музика. Він закінчив музичну школу, грає на фортепіано, самостійно опанував барабани. Музика для нього – це не лише творчість, а й спосіб зберігати внутрішній баланс. Він неодноразово виступав на університетських заходах і здобув титул «Містер Харизматичність» у конкурсі «Міс і Містер УДУНТ».
Фундаментом цінностей Єгора є його родина, як приклад щоденної турботи, відповідальності й служіння людям. Його батьки активно займаються волонтерством. Разом із церковною громадою вони печуть хліб для місцевих жителів і військових, інколи до 120–130 буханок щодня. Після підриву Каховської ГЕС родина також долучилася до допомоги з водопостачанням: пробурили свердловину, щоб забезпечити людей питною водою у складний період.
Єгор не залишився осторонь, допомагав розвозити хліб і воду тим, хто цього потребує, іноді навіть на власному скутері. Для нього це не щось виняткове, а природна частина життя і спосіб бути корисним.
Активна громадянська позиція – спільна риса всієї родини. Сестра Олександра працює у будинку культури та організовує волонтерські ініціативи: збір продуктів, плетіння маскувальних сіток, залучення місцевих жителів до допомоги. Сестра Ірина – парамедик виїзної бригади екстреної медичної допомоги в Марганці, неодноразово надавала допомогу постраждалим від обстрілів і була відзначена почесною нагородою Дніпропетровської обласної ради «Оборона. Єдність. Перемога» у жовтні 2025 року. Брат Давид працює викладачем у музичній школі, навчає дітей гри на гітарі та водночас здобуває освіту в Харківському національному університеті мистецтв імені І. П. Котляревського.
У цій родині допомога іншим, творчість і розвиток не окремі заняття, а стиль життя. Сам Єгор говорить про успіх просто: це постійний розвиток, наявність мети, підтримка близьких і розуміння, що твої зусилля мають значення. Серед своїх головних рис він називає активність, відповідальність і відкритість – саме вони допомагають йому рухатися вперед.
Його найбільша мрія: бачити Україну відбудованою, сильною і мирною. Він знає, що кожен маленький крок, кожна добра справа – це частинка великого шляху до цієї мрії. Він дякує своїм батькам, що виховали його такою людиною та надали притаманні йому якості.
Єгор Дяченко є прикладом студента, який не просто навчається, а формує середовище навколо себе, поєднуючи знання, ініціативність і людяність. Він не прагне бути кращим за всіх – просто щодня робить крок уперед.