«Успіх на максимум»: історія Діани Оліфер
Ті, хто знає Діану Оліфер, часто дивуються її виваженості та внутрішній зрілості. Відповідь на це, по суті, лежить на поверхні: молодь, яка живе в умовах війни, дорослішає швидше. Життя змушує робити це без зайвих пояснень.
Діана – нікопольчанка. Її рідний Нікополь уже давно живе не за календарем, а за звуками вибухів. Місто, що втратило Каховське узбережжя, звичні мирні вечори й сотні своїх мешканців, нині переживає один із найскладніших періодів у своїй історії. За кілька десятків кілометрів знаходиться окупована Запорізька атомна електростанція, звідки регулярно летять дрони та артилерійські снаряди. Тут, фактично, проходить лінія оборони. У такій реальності слово «стабільність» набуває зовсім іншого змісту. Для Діани це не про відсутність небезпеки, а про внутрішню рівновагу і здатність тримати курс.
Вона виросла в інженерній родині. Її батько – інженер-проєктувальник систем теплогазопостачання і вентиляції, випускник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури 2000 року. Дідусь і дядько також працювали в технічній сфері, мама пов’язана з інженерією. У цій родині розмови про креслення, розрахунки й відповідальність за результат були звичними.
Перший серйозний крок у професію відбувся ще у восьмому класі. Батько запропонував Діані спробувати працювати з програмою KOMPAS-3D. Це не був експеримент «подивимось, що вийде», а радше продумана спроба познайомити доньку з професією. Вона згадує цей момент дуже чітко: шкільне креслення, новий інструмент і відчуття, що хочеться розібратися глибше. Саме інтерес, а не примус, став відправною точкою.
Школу Діана закінчила із золотою медаллю, але наголошує, що ніколи не гналася за оцінками. Для неї важливішим було розуміння матеріалу настільки, щоб уміти пояснити його іншому. Цей підхід вона зберегла і в університеті.
Після школи вона вступила до Харківського національного університету будівництва та архітектури. Проте вже за рік повномасштабна війна внесла свої корективи: один із корпусів із аудиторіями та лабораторіями було зруйновано ракетним ударом, і перспективи повноцінного офлайн-навчання стали невизначеними.
Зараз Діана навчається в магістратурі ННІ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» Українського державного університету науки і технологій за освітньо-науковою програмою «Теплогазопостачання, вентиляція і кондиціювання». Паралельно вона працює інженером у компанії Climatech.
Спочатку це була практика. Напрям – енергоефективні інженерні рішення: вентиляція, кондиціювання, опалення, системи водопостачання та каналізації. Згодом Діані запропонували зайняти посаду інженера-проєктувальника, і вона погодилася.
Зараз вона вже веде власні невеликі проєкти, виконує розрахунки кошторисів, працює під керівництвом досвідчених фахівців. Вона відверто говорить: поєднувати магістратуру і роботу непросто. Її день доволі структурований: робота, навчання, підготовка, відпочинок. Без гучних заяв про «встигати все». У основі – дисципліна.
Окрім цього, Діана онлайн викладає англійську дітям. Каже, що це допомагає підтримувати рівень мови й водночас додає енергії.
За високі результати в навчанні вона отримала іменну стипендію Верховної Ради України. До цього визнання поставилася стримано: для неї це не про статус, а про підтвердження того, що системна праця має результат.
Декан факультету цивільної інженерії та екології ННІ ПДАБА, доцент Анатолій Петренко відзначає її як особливу студентку: відповідальну, організовану, здатну згуртовувати одногрупників і врівноважувати складні ситуації. За його словами, Діана вміє поєднувати принциповість і людяність.
У її житті є місце і для спорту. Раніше це була повітряна гімнастика зі складними елементами на висоті, фізичними навантаженнями й постійним ризиком. Зараз вона більше віддає перевагу фітнесу, але переконана: спорт допомагає відновитися після інтелектуального навантаження, а робота – після фізичного.
Для відпочинку вона обирає короткі подорожі. Нещодавно разом із чоловіком, який також є студентом, побувала в Одесі. Її вразив спокій міста, навіть попри те, що війна відчувається і там. Море, каже вона, здатне заспокоювати навіть під сирени. Їй ближчі тихі місця, які дозволяють зберегти внутрішню рівновагу.
Діана не створює собі кумирів. Вона покладається на щоденну працю і власні сили. Свій життєвий принцип формулює просто: роби те, що любиш, і люби те, що робиш. Серед своїх ключових рис називає стриманість, результативність і чесність.
Її професійна мрія – спроєктувати енергоефективний будинок із нульовим енергоспоживанням. Такий, що буде сам себе забезпечувати. Насамперед, для країни, яка вчиться жити в умовах енергетичної нестабільності.
Нікополь загартував її характер. Життя поруч із передовою навчило головного: стабільність – це не тиша. Це розуміння себе і свого шляху. І Діана впевнено рухається цим шляхом.